Самбірська

У перший четвер листопада в Україні відзначають Міжнародний день боротьби з насильством та булінгом у закладах освіти. Розглянемо детальніше, що таке булінг.

Булінг у школі – це системне насильство (фізичне, психологічне, економічне, сексуальне) та агресивна поведінка одного учня або групи учнів щодо іншого, яка має на меті принизити, залякати або підкорити. Наслідки булінгу можуть бути серйозними, включаючи психологічні травми, зниження успішності та навіть суїцидальні думки. Важливо знати, як розпізнати булінг і куди звернутися по допомогу, зокрема до адміністрації школи, психолога або на гарячі лінії підтримки. 

Як розпізнати булінг?

• Системність: це не поодинокий випадок, а повторювані дії.
• Агресивність: це свідоме жорстоке ставлення, яке завдає шкоди.
• Нерівність сил: є кривдник (булер), потерпілий та часто спостерігачі.
• Форми прояву:
• Психологічний: образи, принизливі погляди, плітки, ігнорування, жарти, шантаж.
• Фізичний: штовхання, бійки, крадіжки, пошкодження речей.
• Кібербулінг: знущання в Інтернеті через соціальні мережі, надсилання образливих фото чи повідомлень. 

Куди звернутися по допомогу?

• Адміністрація школи: зверніться до класного керівника, психолога або директора.
• Гарячі лінії:
• Дитяча лінія: 116111 або 0800500225
• Гаряча лінія з питань булінгу: 116000.

• Онлайн-платформи: існують онлайн-сервіси для анонімного повідомлення про випадки булінгу. 

Як розпізнати, що ваша дитина зазнає цькування?

Інколи діти самі можуть поділитися з батьками, що їх ображають у школі. Однак частіше вони мовчать про це, причин цього може бути безліч: від небажання турбувати батьків своїми негараздами та страху, що ситуація погіршиться, до сорому та відчуття власної провини.

Деколи дитині просто не вистачає слів, щоб описати, що відбувається. Тому батькам важливо бути уважними до невербальних сигналів, серед них:

• страх або небажання йти до школи;
• зміни в поведінці (поява дратівливості, пригніченості тощо);
• проблеми зі сном та апетитом;
• тілесні ушкодження (синці, подряпини тощо), які дитина не може пояснити;
• пошкоджені або втрачені речі;
• погіршення успішності;
• відсутність інтересу до шкільного життя;
• уникнення друзів, школи та/або соціальних мереж;
• погіршення стану фізичного здоров’я (біль у шлунку, головний біль, нудота).

Якщо ви помітили кілька таких ознак, спокійно запитайте дитину, чи її ніхто не ображає. Якщо ж вона не хоче ділитися подробицями, не тисніть і не змушуйте говорити, адже це може лише посилити її закритість.

Замість допитуватися створіть безпечну атмосферу, проводячи більше часу разом — за спільними справами, які любить дитина. Під час таких занять можна завести розмову на загальні теми, і дитина може сама почати ділитися своїми переживаннями.

Також можна спробувати розповісти дитині про власний досвід, наприклад, про конфлікти чи складнощі, з якими ви стикалися у школі. Це покаже дитині, що ви розумієте, як вона почувається.

Якщо жодні спроби не дають результату, а ви продовжуєте бачити тривожні ознаки, зверніться до психолога, наприклад, до шкільного. Спеціаліст зможе надати дитині професійну підтримку та допомогти їй відкритися.

Як діяти батькам та учням?

• Підтримуйте дитину: слухайте та вірте, коли дитина розповідає про проблему.
• Не ігноруйте: зафіксуйте факти булінгу, збирайте докази.
• Не залишайтеся наодинці: звертайтеся до вчителів та інших фахівців за допомогою.
• Навчіть дитину захищатися: поясніть, що не варто відповідати агресією на агресію. Дитина повинна знати, що звернення до дорослих — це ознака сили, а не слабкості.
• Будьте прикладом: демонструйте повагу до інших, аби дитина бачила позитивний приклад.