
Законодавство України передбачає кілька сімейних форм влаштування.
Найчастіше люди плутають дві форми: усиновлення та опіку/піклування. Ззовні може здаватися, що це “про одне й те саме” – дитина живе в родині. Але юридично це різні рішення.

Усиновлення – це прийняття дитини в сім’ю на правах доньки або сина на підставі рішення суду.
Що це означає юридично:

усиновлювачі набувають усіх прав і обов’язків батьків;

дитина набуває прав і обов’язків рідної дитини в цій сім’ї;

припиняються особисті й майнові права та обов’язки між дитиною і біологічними батьками та родичами (і натомість виникають – з усиновлювачами та їхніми родичами);

усиновлювачі можуть бути записані як мати/батько у документах, а також (за процедурою) змінювати ПІБ, дату/місце народження.
Важливо: усиновленню підлягають діти зі статусом дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, за окремими підставами.

Опіка/піклування – це влаштування дитини в сім’ю, де дорослий стає її законним представником, але не набуває статусу батька чи матері.
Ключові факти:

опіка встановлюється над дітьми до 14 років;

піклування – над дітьми 14–18 років;

рішення ухвалюють органи опіки та піклування (міські, сільські та селищні органи влади);

за дитиною зберігається її правовий статус (дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування);

форма зазвичай тимчасова: дитина може повернутися в біологічну сім’ю, бути усиновленою або перебувати під опікою до повноліття.

Усиновлення

назавжди: повні батьківські права й обов’язки, нові юридичні родинні зв’язки.

Опіка/піклування

захист на період: дорослий представляє інтереси дитини, але не стає батьком/матір’ю юридично.